Професор Бертон Лі не тільки викладач Стенфордського університету та Європейської школи підприємництва та інноваційних технологій, він керуючий партнер компанії Ventures Innovarium і всесвітньо визнаний експерт із розвитку венчурного бізнесу з величезним підприємницьким, управлінським і технологічним досвідом роботи.
Від імені Стенфордської Школи механіки та інженерії Бертон Лі виступив із лекцією на міжнародному фестивалі інноваційних проєктів Sikorsky Challenge у Національному Технічному Університеті України КПІ.
Насамперед. він зазначив, що це його другий візит до України і він був щасливий поділитися з учасниками Фестивалю досвідом розвитку підприємництва в Стенфорді.
1 урок. Студентство.
Залучення студентів - найважливіший етап у побудові інноваційного бізнесу. Щороку студенти та випускники Стенфордського університету формують близько 500 стартап-команд. 40% цих команд становлять студенти бакалаврату та магістратури, 10% - доценти та професура університету і 50% - аспіранти.
60% цих команд у процесі розробки своїх стартапів фокусуються на наукових дослідженнях, 40% просувають університетські розробки та власні ідеї, що народилися в університетському кампусі.
У США студенти є найважливішим елементом у побудові інноваційних бізнесів.
У багатьох європейських університетах і в університетах пострадянського простору студенти відіграють досить пасивну роль в інноваційних розробках. Вони ходять на заняття, виконують домашні завдання та лабораторні роботи, складають іспити і... не більше того.
У Стенфордському університеті студентів вчать бути лідерами, підприємцями, засновниками компаній. Вчать бути креативними розробниками, тому й частка студентської праці в розробці нових прогресивних продуктів дуже висока.
Для нас, наголосив Бертон Лі, дуже важливою є місія підтримки творчої ініціативи студентів і залучення їх до будівництва стартап-компаній та створення своїх продуктів.
Урок 2. Трансфер технологій.
Досвід провідних університетів США показує, що університети відіграють важливу роль в економіці держави і в побудові економічної стратегії країни. Звичайно, за умови підтримки університетів з боку держави.
Традиційна місія європейських університетів - навчання студентів і перевірка домашніх завдань. В Америці ж університети є фундаментом будівництва нових компаній. А будівництво нових і успішних компаній - це основа економічного розвитку країни.
Місія американського університету - це не просто створення нових наукових розробок і технологій, а й впровадження їх у виробництво.
У традиційному понятті наукові розробки закінчуються публікацією наукових статей про підсумки досліджень. Це, звісно, дуже важливо, але наш досвід показує, що якщо ви хочете змінити світ, то ви маєте використовувати нові знання для розроблення нових продуктів. І ми бачимо основну місію університетів саме в запуску нових компаній і запуску нових продуктів, у використанні інтелектуального потенціалу для комерціалізації наукових розробок університету.
У Європі університети не перебувають у центрі будівництва економічної стратегії країни. З одного боку знаходиться Міністерство фінансів та економіки, а десь дуже далеко, на іншій стороні, розташоване міністерство освіти і науки. Хоча насправді всі ці міністерства разом із президентом мають бути в одній команді, сидіти за одним столом і спільно вирішувати питання будівництва економічної стратегії країни. А найбільші компанії країни повинні брати в цьому участь.
Урок 3. Вивчення ринку.
За останні 30 років ми розробили в Стенфорді нову методологію з дизайну продуктів. Ми направляємо наших студентів прямо на ринок, щоб вони безпосередньо спілкувалися зі споживачами наших продуктів. Студенти розробляють нові ідеї продуктів, які, на їхню думку, змінять світ і вирішать багато проблем. Це можуть бути і соціальні проблеми, і комерційні. Потім вони розробляють прототипи своїх продуктів. Не промислові прототипи, а вироби з паперу, пластику та дерева. Такі прототипи, які можна зробити досить швидко і які коштують не більше 1 долара. Ми просимо виготовити 50 прототипів одного девайсу, а іноді й більше. А потім направляємо студентів із цими прототипами на ринок: у супермаркети, у шпиталі, у школи, на підприємства. Туди, де вони можуть побачити реакцію потенційних користувачів нового продукту на ці прототипи.
На одному з наших навчальних курсів студентів змушують спілкуватися щонайменше з 10 представниками цільової аудиторії на тиждень. Студенти на велосипедах виїжджають з кампусу і об'їжджають потенційних користувачів майбутнього продукту. За семестр їм вдається опитати 100-150 осіб.
Це не стандартна університетська модель навчання інноваційного підприємництва, це університетсько-ринкова модель. І за цією моделлю ми змушуємо студентів вивчати попит на їхню продукцію, орієнтуючись на думки реальних майбутніх користувачів.
Це одна з наших моделей, яка не має стосунку до наукових розробок, але вона має безпосередній стосунок до навчального процесу.
Урок 4. Залучення фахівців.
У Стенфорді багато професорів, які працюють в університеті part time (неповний робочий день), тому що вони працюють ще десь.
В інженерній школі Стенфорда таких професорів, які працюють у комерційних структурах і водночас викладають в університеті та займаються науковими дослідженнями, - близько 300.
Тому-то наші професори добре розуміють, що відбувається на комерційних і технологічних ринках. Найкращий варіант для навчання студентів інноваційного підприємництва - залучати фахівців, які про це знають не з чуток. Це те, що дуже рідко зустрічаю в європейських університетах.
Урок 5. Підприємництво.
У Стенфорді ми не вчимо теорії підприємництва. Ми вчимо студентів будувати реальні компанії. Ми не вчимо студентів складати бізнес-плани. Ми не вчимо їх малювати презентації в PowerPoint. Ми фокусуємо увагу студентів на розробці реальних продуктів і тестування їх на реальному ринку.
Один із найважливіших підходів до навчання студентів - це передача знань не від професорів, а від інших студентів.
Студентські клуби - дуже важлива складова частина екосистеми Стенфордського університету. Клуб робототехніки, Клуб підприємців (у Стенфорді 3 окремих підприємницьких клуби). Один із найбільших клубів підприємців - у Стенфордській школі механіки та інженерії. Вони проводять конкурси ідей, конкурси бізнес-планів, допомагають викладачам запрошувати практиків комерційного ринку читати студентам лекції.
Клуби підприємців - найважливіше місце, де студенти, тім-лідери та фаундери стартапів зустрічаються та обговорюють проблеми. Саме в таких клубах студенти навчаються лідерських якостей.
Бізнес-школа Стенфорда має свій клуб і навіть аспірантура має свій клуб підприємців. Кожен із клубів займається своїм фінансуванням, самостійно залучаючи інвесторів і впроваджуючи розробки.
У європейських університетах також є студентські клуби. Але, на жаль, вони не отримують тієї підтримки та уваги від університету, на яку заслуговують.
Це лише кілька порад і прикладів того, що ы як організували ректори та декани у своїх американських університетах.
Одне з головних завдань Стенфорда - це перехід від «І»-моделі навчання до «Т»-моделі.
Традиційна модель навчання - дуже вузька і нагадує букву І. «Т"-модель навчання дає не лише фундаментальні знання, а й посилює лідерські якості студентів, їхні дизайнерські навички, розвиває здатність креативно мислити.
Ми дуже мало можемо дати вам знань у галузі математики чи інженерії. Це все ви знаєте й самі. Але що ми навчилися робити дуже добре - це поєднувати університетську культуру з культурою інновацій в одному місці.
Україна має дуже хорошу наукову та інженерну культуру і одне з основних завдань - об'єднати цю культуру з культурою інновацій. Це має стати першочерговим завданням для розвитку економіки країни.
STARTUP NEWS